Across
- 2. Науково обґрунтоване припущення, що висувається дослідником для попереднього пояснення причин або властивостей певних явищ і обов'язково вимагає подальшої процедури доведення.
- 3. Керівне ідеологічне або методологічне положення, фундаментальне правило, що виконує роль базової основи при формулюванні наукових ідей та законів.
- 4. Вища форма наукового пізнання, яка не лише відображає дійсність, але й містить у собі евристичний потенціал, вказуючи напрямок подальшого дослідження та синтезуючи знання в єдине ціле.
- 5. Запропонований К. Поппером критерій науковості, згідно з яким науковою може вважатися лише та гіпотеза чи теорія, яку принципово можливо спростувати дослідним шляхом.
- 8. Специфічна форма наукового знання, що визначається в епістемології як «знання про незнання» — тобто усвідомлена дослідником суперечність між новими емпіричними даними та старими теоретичними моделями.
- 9. Найбільш розвинена і досконала форма організації наукового знання, яка дає цілісне, системне відображення закономірностей певної предметної області і має жорстку логічно несуперечливу структуру.
- 11. Форма наукового знання, що фіксує глибинний, необхідний, суттєвий, стійкий і повторюваний зв'язок між об'єктивними явищами дійсності.
- 12. Логічний процес і результат уявного відволікання від несуттєвих властивостей об'єкта з метою виокремлення його головних ознак, що є необхідним етапом для формування наукового поняття.
- 13. Методологічна процедура, необхідна для переходу гіпотези у статус достовірного закону чи теорії, суть якої полягає в емпіричному (дослідному) підтвердженні висунутого припущення.
Down
- 1. Найбільш загальне, фундаментальне наукове або філософське поняття, що відображає найважливіші, універсальні властивості та відношення об'єктів пізнання.
- 3. Вихідне твердження або аксіома, що приймається в рамках певної дедуктивної теорії без доведення і слугує фундаментом для логічного виведення всіх інших теоретичних наслідків.
- 6. Складна гносеологічна ситуація в науці, що часто є каталізатором постановки нової проблеми, коли два взаємовиключних твердження видаються однаково логічно обґрунтованими та доказовими.
- 7. Початкова форма наукового знання, достовірна подія чи явище, що об'єктивно зафіксована суб'єктом пізнання і виступає емпіричним фундаментом для побудови подальших теоретичних конструкцій.
- 8. Основна структурна одиниця наукового мислення; форма знання, у якій узагальнюються і виділяються специфічні та найсуттєвіші ознаки певного класу предметів чи явищ.
- 10. Рівень або сфера наукового пізнання, що базується на чуттєвому досвіді, спостереженнях та експериментах, і постає безпосереднім джерелом для фіксації наукових фактів.